Чому я вважаю нинішній формат державності взагалі нежиттєздатним, – Подоляк

0


















Ще одна вражаюча риса нашого суспільного характеру. Я її називаю «широкоглазое крокодиляче здивування».

Коли той чи інший діючий чиновник або особливо завзятий промо-пропагандист, потрапляючи в особистий некомфорт, раптом здивовано так – «а як же так вийшло?» Медведчук запросто отцензурировал фільм про Стуса? А чому він це може зробити в крутому державі?.. Справу за Кернесу закрили через поголовну хронічної хвороби десятків прокурорів? Ой, а як же так?..

Чиновник, що вилітає зі столичного аеропорту в Грузії на відпочинок, раптом потрапляє на переноси вильотів і роздратовані натовпи туристів. І наївно так – «хіба так повинно бути?»… А так – так, все у нас дуже круто. Не рахуючи тисяч таких от дрібних незручностей. Але саме з них і складається загальна картина дуже некомфортного держави). Причини і наслідки. Але завжди великі наївні очі…

Буквально кілька днів тому прочитав у посла Валерія Чалого такий собі рефлексивний монолог. Про те, що його друзі все частіше скаржаться на марність продовження… життя в Україні. Про те, що тут мало перспектив. І про те, що явно настав час реваншу. Ну і традиційне: як же так? І зовсім немає усвідомлення. Може, ми щось неправильно робили весь цей час?

Може, ми не туди рушили чотири з половиною роки тому, маючи підтримку та ресурси? Може, ми захопилися розколом, а глобальні стратегічні трансформації замінили аматорськими співами і чадним патріотизмом? Безумовно, реванш нині цілком можливий. Так як нинішні хлопці вельми переконливо довели, на жаль, неможливість побудова інший України. Де трохи менше циніків і бариг. Реванш – це завжди про втому, розчарування і недовіру. І про те, що нинішня владна команда не здатна радикально щось змінити. Вона продовжить жерти і кричати традиційні страшилки…

Осідлавши з нагоди патріотичну риторику, вона не змогла усвідомити власну виконавську неспроможність. Скажу простіше: хлопці зайшли у владу, затишно сіли в посаді і зайнялися тільки особистими питаннями. Щиро вважаючи, що суспільне саме якось себе прогодує/вирішуватиме)…

Чому я вважаю нинішній формат державності взагалі нежиттєздатним? Незалежно від прізвища поточного або чергового Великого Папи. Тому що у нас раритетна порядок. Етніка, становлення нації, мови, автентичність, Томос. Так, в якомусь XIX і навіть у XVIII столітті, коли скрізь пахло лайном, а на столі чадила скіпка, пошук самих себе – це було круто. Ми запізнилися з усім цим років на 200. Як тільки держава починає фетишировать концепт «Великої Греції» або «Великої Сербії» воно тут же хиріє і скочується на конкурентні задвірки. Щоб голытьбово під п’яний ужер розповідати таким же про свою крутизну). Сучасні держави – це, швидше, динамічні технокорпорации. У яких є робота/комфорт, а не чужі полуничні плантації…

«>

12.08.2018
11:12
Источник

Оставить комментарий