Міста України: більшість давно втратило свою унікальність

0


















Поговоримо про наші міста.

Візьмемо, приміром, Одесу. Одеса є одним з найкрутіших і значущих міст України, але при цьому відстає від інших практично за всіма показниками: економічним, споживчим, соціальних, інфраструктурних. Одеський регіон вкрай бідний і ізольований, частково з-за повної відсутності доріг, про яких місцева влада ніколи не думали і не думають. В Одесі ж дороги хоч і є, але вкрай погані. Місто реально засран — купи сміття, Мафи, обшарпані стіни, ями, що стирчать з усіх кутів дроти. Цинічно, на тлі всього цього, виглядають проїжджають по вулицях Бентлі — мабуть, предмет особливого захоплення у алкашів. Тут мені друзі одесити пишуть мовляв «люби Одесу такою як вона є». А я не хочу. Я хочу любити Одесу такою, якою вона могла б бути якби не всі ці «міцні господарники» у владі, яких обирають тітки і старі хрычи, в той час, як більша частина «прогресивної інтелігенції» понуро сидить на дивані і скаржиться на життя. Одесу в її сьогоднішньому стані можна тільки шкодувати.

Або, наприклад,Харків. Останній раз в Харкові я був кілька років тому, і ось приїхав у це місто знову. Я ніде, ні в одному місті України, не бачив на вулицях стільки молоді. Харків — це молодіжне місто, тому що тут багато Вузів. Харків спокійно зміг би асоціюватися з самим молодіжним містом країни. Містом могли б керувати молоді люди, впроваджуючи самі сміливі та яскраві рішення. Рішення, які шокували б інших, змушуючи їх замислитися про власну старечої ущербності. І робити це швидко, дуже швидко. В місті могли б бути самі круті музичні та креативні фестивалі, найкрутіші нічні клуби, різноманітні зони тяжіння молоді з усього світу. Харків міг би стати своєрідною меккою для любителів всяких тусовок, драйву, запаморочливого вибуху емоцій і нестримного веселощів. Харків міг би стати українським Амстердамом або Барселоною. Але що відбувається зараз? Ну чисто. Ну дороги десь зробили. Ну парк Горького крутий відкрили (парк дійсно класний). А що далі? В чому фішка міста?

Або Львів. Львів — прекрасне місто. Це місто, в якому я народився. І на відміну від інших міст, Львову немає потреби декларувати власне прагнення в Європу, оскільки він вже давно там. Вірніше Європа повертається до Львова, рік за роком втілюючи в місті все найкраще, на що здатний стик європейського та українського менталітетів. Тому, в той момент, коли урядом будуть нарешті реалізовані хоча б базисні кроки щодо децентралізації, Львів може зовсім швидко побігти вперед — як у контексті створення інфраструктури підприємництва, так і в контексті розвитку високотехнологічних галузей. Що призведе до різкого підвищення рівня інвестиційної привабливості міста і регіону в цілому. А це, в свою чергу, запустить активні процеси щодо внутрішньої, внутрішньоукраїнської бізнес-еміграції. Впевнений, що зважилися на переїзд у Львів буде чимало. Але крім наявності житла та доступного офісного простору, людей буде цікавити ще одне важливе питання — соціальна інтеграція. Процес зміцнення зв’язків між індивідуумами і групами, і подальше їх перетворення в єдину, цілісну систему, в якій узгоджені та взаємозалежні її частини на основі спільних цілей і інтересів. І тут все поки погано — «спасибі» місцевим феодалам, які декларують себе господарями різних індустрій. Містечковість часом просто шокує.

Я буваю в Дніпрі в середньому три-чотири рази на рік і люблю це місто. Так що навряд чи зможу бути на 100% об’єктивним. Але завдяки совку, який як ракова пухлина вразила всі, куди зміг проникнути, більшість наших міст давно втратило свою унікальність, фішку, перетворившись в анклави вулиць і будинків. Тому розглянути відмінності, якщо мова не йде про яскравих історичних пам’ятках або арт-об’єкти — дуже важко. А це означає, що будь-яка рецензія — правильна.

Отже Дніпро. Я люблю це місто за його амбітність. Дніпро постійно в русі і розвитку, але в ньому немає тієї жорсткості, яка притаманна Києву. Дніпро ніколи не впадає в лихе смуток, характерне для центральних частин України, не пливе за течією в стані прострації, притаманною південним областям, і не хворіє гординею по кожному микроскопическому приводу, як це часто буває з західними провінціями. Дніпро зібраний, зосереджений і активний — і це відчувається буквально з першої хвилини перебування. Всі кудись поспішають — починаючи від човників з картатими сумками на вокзалі і закінчуючи одягнені з голочки інвестиційними банкірами та юристами в центрі. Потрапляючи в Дніпро хочеться сісти за комп’ютер і телефон та працювати. При цьому Дніпро не намагається здаватися іншим — він такий який є. Дніпро самодостатній і це прекрасно.

Перший раз через довгий період, коли я потрапив в Дніпро (це було восени 2015), місто справило на мене гнітюче враження. Відсутність яскравих кольорів, архаїчність будівель, сталінська еклектика у всьому, сміття, бруд, обшарпаності будинку, бомжі — коротше розруха як вона є. Але за останні кілька років місто досить сильно прогресував: на деяких вулицях стало чистішим, з’явилася велика кількість урн, доглянутих дерев, фасади багатьох будинків відмили від багаторічного бруду, дороги — не скрізь, звичайно, але в багатьох місцях стали рівніше, з’явилася розмітка. У центрі виросло кілька нових будівель, будується ще.

Але основна проблема міста в тому, що в Дніпрі, як і раніше, сильно пахне совком. У центрі красиві хмарочоси є сусідами з «історичними» руїнами і хрущовками, мости в дикому стані, дороги, за рідкісним винятком, залишають бажати кращого, вся серцевина міста — суцільна паркінг, розбавлена мафами і сміттєвими баками, номерних знаків та назв вулиць на будинках немає. У всьому присутня якась неакуратність, недоробленість. Єдине громадське простір, яке зроблено по-справжньому круто — це набережна. І Монастирський острів, де я ще не був, але вірю розповідями друзів. Ну і прогулянкова зона біля Каскаду побудована дуже професійно. Пару центральних вулиць, фасади парків і власне все. Можливо я багато чого не бачив, але ж так відбувається практично з будь-якою людиною, який потрапляє в чуже місто на пару днів.

Дніпро міг би стати містом фінансів. Не фінансовою столицею, в якій завжди за замовчуванням найбільше грошей (і це, зрозуміло Київ), а саме містом фінансів, наприклад як Бостон. Банки, фінансові компанії, юристи, консалтингові компанії, фінтех-стартапи, брокери, солідні бізнес-центри, ділові ресторани, кав’ярні, газети на рожевому папері, магазини ділових костюмів і т. д. Зрозуміло, що без привабливої економіки це ніколи не злетить, але починати з чогось треба. Для цього Дніпру потрібно навчитися закохувати в себе за 2 дні. Це складно, але необхідно щоб вижити. Тому що поки більше ніж на 2 дні не приїдуть — крім тих, хто по справі. І тут справа не тільки в маркетингу, а в деталях: вокзал, аеропорт, площі, дороги в центр, смачні фасади, пофарбовані даху (з висоти дніпровські даху виглядають жалюгідно), знаки і двері будинків, дроти, дерева, тротуари, особливо в центрі. І ще сотня кроків, необхідна для того, щоб стало пахнути не совком, а грошима.

Facenews

Оставить комментарий