Натовський аперитив для Путіна перед зустріччю з Трампом

2


















Напередодні переговорів президентів США і Росії саміт НАТО позначив проблемні питання у відносинах альянсу і Москви. Два з них безпосередньо стосуються України.

Україна на шляху до НАТО

Протягом останніх двадцяти років Україна наближалася до НАТО, як це було за часів президентства Леоніда Кучми та Віктора Ющенка, то віддалявся — при президенті Вікторі Януковичі. Темп руху України в бік Північноатлантичного альянсу тоді в чому залежав від позиції Москви. Та й, чого лукавити, і сьогодні залежить від Кремля. Війна в Донбасі змусила Київ знову шукати підтримки у НАТО. Петро Порошенко вже заявив про необхідність проведення всеукраїнського референдуму щодо приєднання країни до цього військово-політичного блоку, запропонувавши закріпити у конституції україни курс на євроатлантичну інтеграцію України.

Цілком зрозуміло бажання Києва, пройшов через анексію Криму і окупацію частини Донбасу Росією, отримати підтримку з боку НАТО. Українці хочуть бути частиною системи безпеки на європейському континенті. Маючи під боком такого агресивного сусіда, як Росія, Україна робить все можливе для того, щоб убезпечити себе від подальших проблем. Заклик НАТО до Москви припинити збройну агресію проти України і вивести свої військові формування з Донбасу свідчать про те, що альянс чудово розуміє, що відбувається на сході країни.

У Києві ж продовжують чекати чіткого сигналу від НАТО з приводу можливого членства України в альянсі. Воно не виключено, відповідають в Брюсселі. Але от коли це станеться — ніхто відповісти не може. Війна на сході країни, очікування реформ в Україні, проблеми у боротьбі з корупцією, стосунки з сусідніми державами — всі ці фактори впливають на темпи руху української держави до НАТО. В нинішніх умовах Брюссель намагається не давати зайвих обіцянок.

Трамп між Росією та Україною

Зустріч Дональда Трампа з Петром Порошенко в рамках саміту НАТО була цілком очікуваною. Через кілька днів президент США зустрічається з Володимиром Путіним в Гельсінкі. Однією з тем розмови там, напевно, буде і ситуація в Україні. Хто ще більш точно і зрозуміло опише Трампу сформоване становище в Донбасі і в Криму, якщо не сам Петро Порошенко? Цілком зрозуміло, що президент США буде вести розмову з президентом Росії про Україну, виходячи з інтересів своєї країни. Але досі цей інтерес був на боці української держави.

Так, Дональд Трамп сьогодні не може публічно відповісти на питання, як поступати з аннексированным Кримом. Він стверджує, що все це відбулося із-за нерішучості Барака Обами. Але ж очевидно, що апелювати до дій свого попередника нерозумно принаймні з однієї причини — анексія Росією кримського півострова порушила світовий порядок в Європі, який існував після 1945 року. Помилкові дії Обами навряд чи можуть виправдати відсутність чіткої та артикульованою позиції Трампа з питання майбутнього статусу Криму.

У чому президент США не сумнівається, так це в бажанні Росії остаточно посадити Західну Європу на газову «голку» з допомогою «Північного потоку-2». Важко сказати, чого в цій позиції більше — політики чи економіки. Але вона збігається з риторикою Петра Порошенка, який упевнений, що новий газопровід з Росії до Німеччини по дну Балтійського моря несе загрозу не лише для української держави, але і в цілому для Європи. Чи зуміє переконати Дональда Трампа у зворотному Володимир Путін — важко сказати. Все, напевно, залежить від аргументації і гнучкості останнього в інших питаннях.

Путін і тінь Кім Чин Ина

Чим завершиться зустріч Володимира Путіна та Дональда Трампа у фінській столиці, поки не відомо. Очевидно, що президент США їде туди за новими зовнішньополітичними перемогами. Але Путін — не Кім Чин Ин. Розмова двох лідерів навряд буде простим, враховуючи сфери геополітичних інтересів США і Росії. Але в Києві все ж сподіваються після Гельсінкі отримати відповідь на головні питання — коли Росія забереться з Донбасу та Криму.

Без участі Вашингтону вирішити майбутнє сходу і півдня України поки не представляється можливим. Йде п’ятий рік війни. «Мінський» та «нормандський» формати, на жаль, не дали очікуваного результату. Конфлікт в Донбасі поступово перетворюється в тліючий. Росія продовжує освоювати аннексированный кримський півострів. НАТО вже прямим текстом закликає Москву забратися геть з Донбасу. Почує на цей раз Володимир Путін те, що говорилося на саміті НАТО, в тому числі залежить і від Трампа. Якщо, звичайно, президент США в черговий раз не закриється бездіяльністю Барака Обами.

Автор: Сергій Руденко — український журналіст та політичний оглядач. Видав кілька книг про українських політиків. Автор щотижневої колонки на DW. Сергій Руденко в Facebook: Сергій Руденко

Facenews

Оставить комментарий